На шляху до євроінтеграції було б незайве знати трохи глибше про процеси, що відбуваються на Заході, та їх джерела.
Почнімо з того, що після розпаду СРСР і фактичного переходу Китаю на капіталістичні рейки історія марксизму та його варіацій у світі не закінчилася. Навпаки, у Європі й в англосаксонському світі соціалістичні партії мають досить сильні позиції, а подекуди й формують уряди.
Безумовно, західні ліві врахували досвід Радянського Союзу і не заходжуються відразу скасовувати приватну власність і встановлювати диктатуру пролетаріату. На озброєння вони взяли "культурний марксизм", розроблений Франкфуртською школою, і встановлюють "культурну гегемонію" за Антоніо Грамші. Але, щоб зрозуміти логіку цих процесів, потрібно нагадати, що ж таке власне марксизм, і зробити невеликий екскурс в історію.
Ключові цілі марксизму викладено в Комуністичному маніфесті (1848) Карла Маркса й Фрідріха Енгельса, які бажано було б освіжити в пам'яті наших громадян.
1. Знищення приватної власності.
2. Знищення сім'ї.
3. Знищення понять "батьківщина" і "нація".
4. Знищення релігії.
Основним науковим напрямом Франкфуртської школи стала так звана критична теорія, яка з позиції марксизму і психоаналізу Фройда почала, за настановами Грамші, методично критикувати буквально все "старе", що є на Заході і що становило ядро західної культури.
Ключовими об'єктами критики стали, наприклад.
Інститут сім'ї, християнство, сексуальна мораль.
А тепер повернімося в 2016 рік і подивімося на позиції, що їх обстоюють ліві партії на Заході сьогодні.
Мультикультуралізм, толерантність і політкоректність, права ЛГБТ, радикальний фемінізм, раннє сексуальне виховання дітей, трансгендерність, безумовний дохід.